19 травня
Тема. Урок позакласного читання
1. Прочитай казку Ганса Крістіана Андерсена
П'ятеро з одного стручка
П'ять маленьких
горошин жили в одному стручку. Вони всі були зелені, і стручок теж зелений, і
тому вони були певні, що весь світ зелений, і це було цілком вірно! Стручок
ріс, і горошини росли також. Вони добре пристосувались до своєї квартири -
сиділи прямісінько в один рядок одна за одною.
Сонце
світило на стручок і гріло його, дощ обмивав і робив його чистим. Всередині
було дуже затишно - удень світло, уночі - темно, як і повинно бути. Горошини
все росли та й росли і все. більше та більше думали,- треба ж було робити
що-небудь!
- Чи я
назавжди залишусь тут сидіти? - спитала одна.-Так можна й затверднути від
довгого сидіння! Мені здається, за нашим житлом є щось особливе. У мене таке
передчуття!
Тижні
минали. Горошини пожовкли, і стручок теж пожовк.
- Весь
світ жовкне,-казали вони,- і це було знову ж таки цілком вірно.
Одного
дня горошини почули, як їх щось штовхнуло в ствучку; стручок зірвали людські
руки, і горошини потрапили з багатьма своїми товаришами в кишеню.
- Ну,
ми швидко будемо на волі! - казали вони і чекали, що буде потім.
-
Хотіла б я знати, хто з нас найдалі піде,- сказала найменша горошина.- Ну, це
швидко виявиться!
- Хай
буде що мусить бути! - промовила найбільша.
Трах!
Стручок лопнув, і всі п'ять горошин викотились на світле сонячне сяйво. Вони
лежали на дитячій долоні. Маленький хлопчик міцно тримав їх і казав, що вони
саме згодяться для його пугача.
І зразу
ж він всунув у нього горошину і вистрілив у повітря.
- Я
лечу в далекий світ! Лови мене, хто зможе! - і з цими словами перша горошина
зникла.
-Я лечу
прямо на сонце!-сказала друга.- Сонце схоже на наш стручок, і це мені
подобається! І вона полетіла.
-
Поспимо, де не опинимось,- сказали ще дві горошини і .покотились по підлозі.
Але й вони потрапили в пугач.
- Хай
буде, що буде! - сказала остання, коли нею вистрілили в повітря. Вона
залетіла в щілину під вікно однієї кімнатки на горищі,- в м'яку землю і мох.
В
кімнаті на горищі жила одна бідна жінка, що вдень ходила чистити грубки,
пиляти дрова та робити іншу важку роботу. Вона була сильна і роботяща, але
дуже бідна. Дома в кімнатці лежала її єдина донька - підліток, тоненька й
худенька.
Вже рік
як лежала вона в ліжку і не могла ні видужати, ні вмерти.
- Умре
й вона, як її маленька сестричка,- сумувала бідна жінка.
Хвора
дівчинка лежала тихо і терпляче цілі довгі дні, поки мати ходила на
заробітки.
Була
весна, і якось вранці, коли мати збиралася йти, сонячне проміння пробилось
крізь крихітне вікно і впало на підлогу. Хвора дівчинка подивилася на вікно.
- Що
там зеленіє? - спитала вона.- Он гойдається од вітру!
Мати
підійшла до вікна і відкрила одну половину.
- Ах! -
сказала мати.- Це маленька горошина, вона випустила маленькі листочки. Як
вона сюди в щілинку потрапила? От і в тебе буде маленький садочок під
вікном!
Мати
підсунула ліжко хворої дівчинки ближче до вікна, щоб дівчинка могла
спостерігати, як росте горошинка, а сама пішла на роботу.
- Мамо,
мені здається, я видужую! - сказала дівчинка увечері.- Сонце світило сьогодні
мені так тепло! Подивись тільки, як виросла горошина! Я теж видужаю і вийду
на сонечко!
- Якби
ж то! - сказала мати, хоч сама не вірила цьому.
Проте
уткнула коло ніжного зеленого паростка маленьку паличку, щоб його не зламав
вітер,- адже він розбудив у її хворої дитинки бадьорі думки. Вона прикріпила
до віконної рами ще й шворочку і протягла її до підвіконня, щоб гороху було
де витися, коли він полізе вгору. Щодня можна було бачити, як росте горох.
-
Подивись! На ньому вже квіти! - мовила жінка одного ранку, і в ній ожила
надія, що її хвора дитинка зможе видужати.
Вона
згадала, як жваво розмовляла останній час її дочка. - Сьогодні вранці вона
навіть сама підвелася, сиділа на ліжку, дивлячись променистими очима на свій
садок, що виріс з єдиної горошини.
Через
тиждень хвора дівчинка вже змогла вперше простояти більше як годину. Щаслива,
грілась вона на теплому сонечку.
Вікно
стояло відчинене, і надворі гойдалася- в повному цвіту біло-рожева квітка
горошку. Дівчина нахилилась і поцілувала ніжні пелюстки. Цей день був для неї
справжнім святом.
А що ж
трапилося з іншими горошинами?
Та, що
полетіла по всьому світу й так гордо крикнула: «Лови мене, хто зможе!»-упала
в ринву. Там клюнув її голуб.
З
іншими двома сталось те ж саме, їх з'їв голуб, і цим вони принаймні дали
користь.
Але
четверта, що хотіла жити на сонці, потрапила в - стічний рівчак і лежала дні
й тижні в брудній воді. Вона дуже набубнявіла.
- О, як
чудово я поправилась! - казала вона.- Я мабуть, лопну, бо вже більше випити,
я думаю, не може жодна горошина! Я найвизначніша з усіх п'ятьох сестер у
стручку!
І
рівчак погодився з нею.
А коло
вікна кімнатки на горищі стояла дівчинка з променистими очима, щоки її були
рум'яні, вона склала ніжні руки над квітами гороху і весело дивилася на білий
світ.
|
Математика
Тема. Повторення вивченого.
1.
Пропоную
попрацювати, переглядаючи відео та виконуючи запропоновані завдання.
2. Виконай самостійно №1032,
1035. Надішли для
перевірки у Viber!
Українська
мова
Тема.
Повторення вивченого.
1.
Повторюємо поняття про однорідні
члени речення.
2.
Виконай вправу 3 з відео. Надішли для перевірки
у Viber!
3. Виконай вправу 363 у підручнику на с.182. Надішли для перевірки у Viber!
Комментариев нет:
Отправить комментарий